|
Наверх
Войти на
сайт
Регистрация на
сайте
Зарегистрироваться
На сайте недоступна
регистрация через Google
регистрация через Google
В пожилом возрасте тоже делают "это"...
...И это - здорово!
Просто об этом не очень принято говорить (но почитать-то - можно).
Деликатно - об интимной жизни в возрасте золотой осени.
Maxim, 40 - 29 ноября 2006 19:23
Все
Від тебе зараз я далеко,
Сумую за тобою я!
Але кохання дає крила,
На них лечу, і знаю, ти - моя!
*******************************************
Кріз грози хмари й непогоди,
Крізь шторми й неймовірні хвилі!
Лечу я, все доляючи,
Щоб дарувати своє серце милій!
******************************************
Я прилечу і вітерцем -
Торкнусь твоїх повік!
Ти спиш - віддавши себе ночі.
Тебе я ніжно поцілую, лиш!
І ти відкриєш, неймовірної краси, блакитні очі!
***************************************************
Це все пишу не просто так,
Одну надію, все ж я маю!
Ти скажеш: "Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ..."
Я відповім: "І я вже так давно ТЕБЕ КОХАЮ!!!"
****************************************************
Пробач! Не стримав почуттів....
Тобі відкривши заповітні мрії!
Скажи лишень - чекати скільки днів,
Твою любов? Не втративши надії.....
Добавить комментарий
Комментарии: 3
І тут приємно і гарно, навіть трохи ніяково, ніби підглянула за таїнством кохання.
Гарно, коли можеш писати рідною мовою, у тебе чудово виходить.
Я сподіваюся, що вона оцінить ці стрічки. Дарую і тобі щось:
Я просто йшла,
Повітря повнилось водою.
Я просто йшла,
А осінь дихала тобою.
За кроком крок:
Стікає небо у долоні.
За кроком крок,
Я загубилась між очей сторонніх.
Ти тільки мій.
Я розплела туману коси.
Ти тільки мій.
Це не вписати в паперові стоси.
До тебе йду,
Черпаю жовтень босоногим віршем.
До тебе йду,
У повінь, де ми поруч дишем.
Загус двоцвіт
Бурштином на запалених щоках.
Загус двоцвіт
У переплетених руках.
Тремтить крило
У погляді болотяних очей.
Тремтить крило
Прихованих надиханих ночей.
Чому твоя?
Крізь призу слів – у таємницю вій.
Чому твоя?
Стій, щастя, дай напитись, стій!
Смугує дощ,
Облизує поспішність ніг.
Смугує дощ.
Він прослизнути поміж нами зміг.
Я просто йшла,
А дощ на розі перестрів.
До тебе йшла,
Щоб ти послухав і зігрів.
Гарно, коли можеш писати рідною мовою, у тебе чудово виходить.
Я сподіваюся, що вона оцінить ці стрічки. Дарую і тобі щось:
Я просто йшла,
Повітря повнилось водою.
Я просто йшла,
А осінь дихала тобою.
За кроком крок:
Стікає небо у долоні.
За кроком крок,
Я загубилась між очей сторонніх.
Ти тільки мій.
Я розплела туману коси.
Ти тільки мій.
Це не вписати в паперові стоси.
До тебе йду,
Черпаю жовтень босоногим віршем.
До тебе йду,
У повінь, де ми поруч дишем.
Загус двоцвіт
Бурштином на запалених щоках.
Загус двоцвіт
У переплетених руках.
Тремтить крило
У погляді болотяних очей.
Тремтить крило
Прихованих надиханих ночей.
Чому твоя?
Крізь призу слів – у таємницю вій.
Чому твоя?
Стій, щастя, дай напитись, стій!
Смугує дощ,
Облизує поспішність ніг.
Смугує дощ.
Він прослизнути поміж нами зміг.
Я просто йшла,
А дощ на розі перестрів.
До тебе йшла,
Щоб ти послухав і зігрів.