-
Елена, 55 лет
Москва -
Дмитрий, 56 лет
Нефтеюганск -
Алексей Стрелов, 59 лет
Москва -
Александр, 61 год
Горячий Ключ -
Татьяна, 56 лет
Белгород -
Константин, 62 года
Адлер -
Василий, 58 лет
Среднеуральск -
Виктория, 82 года
Санкт-Петербург -
Владимир, 57 лет
МоскваВ девушке главное это глаза, Если кто против, то я лично за. Ноги должны быть и талия, Ну и так далее.)))) -
Александр, 56 лет
Санкт-Петербург
|
Наверх
Войти на
сайт
Регистрация на
сайте
Зарегистрироваться
На сайте недоступна
регистрация через Google
регистрация через Google
В пожилом возрасте тоже делают "это"...
...И это - здорово!
Просто об этом не очень принято говорить (но почитать-то - можно).
Деликатно - об интимной жизни в возрасте золотой осени.
Элли, 41 - 12 марта 2007 16:32
Отредактировано:12.03.07 16:33
Недавно под лирическое настроение захотелось немножко украинской классики, нежной и певучей поэзии...
Обидно стало. Грустно. Вы знаете, что ее нет нигде? На одном сайте (http://ukrlib.com.ua) выложено несколько отдельных стихотворений. Еще несколько - можно встретить по частным блогам. Вот и все :(
[COLOR=darkblue][SIZE=+1]Прошу вашей помощи!!![/SIZE][/COLOR]
Наверняка у большинства дома если не книги, доставшиеся от старших поколений, то уж хрестоматии школьников - точно должны быть.
[COLOR=violet][SIZE=+1]ПОТРАТЬТЕ ПЯТЬ МИНУТ ВРЕМЕНИ, ЧТОБ НАБРАТЬ НЕСКОЛЬКО СТРОФ ЗАМЕЧАТЕЛЬНЫХ СТИХОВ![/SIZE][/COLOR]
Давайте возвратим себе волшебную песню украинской поэзии!
Если сочтете возможным найти на это нехитрое занятие минутку - выкладывайте стихи сюда или в свой дневник (и бросьте мне, пожалуйста, ссылочку или уведомление).
[SIZE=+1]ВЕРЮ В НАС!!![/SIZE]
:heart:
Задивляюсь у твої зіниці
Голубі й тривожні, ніби рань.
Крешуть з них червоні блискавиці
Революцій, бунтів і повстань.
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік...
Одійдіте, недруги лукаві!
Друзі, зачекайте на путі!
Маю я святе синівське право
З матір'ю побуть на самоті.
Рідко, нене, згадують про тебе,
Дні занадто куці та малі,
Ще не всі чорти живуть на небі,
Ходить їх до біса на землі.
Бачиш, з ними щогодини б'юся,
Чуєш — битви споконвічний грюк!
Як же я без друзів обійдуся,
Без лобів їх, без очей і рук?
Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова...
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.
Ради тебе перли в душу сію,
Ради тебе мислю і творю...
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю.
Хай палають хмари бурякові,
Хай сичать обращи — все одно
Я проллюся крапелькою крові
На твоє священне знамено.
Василь Симоненко
Добавить комментарий
Комментарии: 10
Ось тут,Элли: maysterni.com - знайдете багато класичних,сучасних i,навiть,цiкавих аматорсьских украiнських текстiв.
Вiдсутнiсть в мене на кiбордi йотованих "i" та "е" i моя при цьому повага до мови змушують мене писати на сайтi здебiльшого росiйською.Тому,нажаль,я невзмозi переписувати Вам в Щоденник щось з "позаелектронних" джерел.
Вiдсутнiсть в мене на кiбордi йотованих "i" та "е" i моя при цьому повага до мови змушують мене писати на сайтi здебiльшого росiйською.Тому,нажаль,я невзмозi переписувати Вам в Щоденник щось з "позаелектронних" джерел.
Элли, какая ты молодец! На классиков честно говоря не могу дать ссылку, но есть очень ъороший сайт. Вот ссылка на Ярославу Бабич - я очень люблю ее стихи. Там очень много хороших стихов. Может ты туда уже заходила?
http://www.virshi.kiev.ua/?action=showauthor&author=30
За русявим морем
Є така країна,
Де русяві діти
І ясна блакить.
Є така країна –
Пісня солов”їна.
І за неї в мене
Серденько болить.
Там русяві роси
Зустрічають раночки
І русяві котики
На старій вербі.
І світловолосії
Милі подоляночки
Умивають в ріках
Зорі голубі.
Там русяві стежки
В”ються по галявинах,
В”ються-спотикаються
Об русявий мох.
Лиш далеко в лісі
Під стареньким явором
П”є зелену каву
Зеленявий Ох.
Ярослава Бабич.
А еще я себе в днев бросила ее стихи. Спасибо тебе. :heart:
http://www.virshi.kiev.ua/?action=showauthor&author=30
За русявим морем
Є така країна,
Де русяві діти
І ясна блакить.
Є така країна –
Пісня солов”їна.
І за неї в мене
Серденько болить.
Там русяві роси
Зустрічають раночки
І русяві котики
На старій вербі.
І світловолосії
Милі подоляночки
Умивають в ріках
Зорі голубі.
Там русяві стежки
В”ються по галявинах,
В”ються-спотикаються
Об русявий мох.
Лиш далеко в лісі
Під стареньким явором
П”є зелену каву
Зеленявий Ох.
Ярослава Бабич.
А еще я себе в днев бросила ее стихи. Спасибо тебе. :heart:
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не приспи, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.
І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш, - тільки до воріт.
А там, а там... Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни...
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Ліна Костенко
Ну и еще плохо владеешь поисковиками
Так не пробовала
http://www.google.com.ua/search?hl=ru&q=%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0+%D0%BF%D0%BE%D1%94%D0%B7%D1%96%D1%8F&meta=cr%3DcountryUA
Вот там по ссыдкам нашла
Григорій Сковорода
* * *
Все минає, але любов після всього остається.
Все минає, але не бог і не любов.
Все є вода — навіщо на води надіятись друзі?
Все є вода, але буде дружня пристань.
На цьому камені заснована вся церква Христова.
Це нам і кефа, петра і скеля.
Вряд ли это можно найти в христоматии:)
Так не пробовала
http://www.google.com.ua/search?hl=ru&q=%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0+%D0%BF%D0%BE%D1%94%D0%B7%D1%96%D1%8F&meta=cr%3DcountryUA
Вот там по ссыдкам нашла
Григорій Сковорода
* * *
Все минає, але любов після всього остається.
Все минає, але не бог і не любов.
Все є вода — навіщо на води надіятись друзі?
Все є вода, але буде дружня пристань.
На цьому камені заснована вся церква Христова.
Це нам і кефа, петра і скеля.
Вряд ли это можно найти в христоматии:)
Последнее что мы учили в ночь перед выпускным по укр. литературе в школе. Учитель сказал, что забыл дать по программе и в обязаловку как допвопрос не пойдет, только тому кто не повезет с билетом:)
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
і земля убирається зрання...
Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки...
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки.
В'яне серце моє од щасливих очей,
що горять в тумані наді мною...
Розливається кров і по жилах тече,
ніби пахне вона лободою...
Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!..
Де ви бачили більше - кохання?..
Я для неї зірву Оріон золотий,
я поет робітничої рані...
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
і земля убирається зрання...
Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки...
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки...
Володимир СОСЮРА
Ну не классика, а современность
Є тисяча градацій у кохання-
Від ніжного зітхання і до крику.
Воно буває перше і останнє,
Але в нього немає віку.
***
Тобою хворий я давно,
Одужати нема бажання.
Не хочу пити я вино,
Хміліти хочу від кохання.
***
Немає в світі ідеальних пар.
Не парні ми, цілком самодостатні,
Тому не економ любовних чар,
Як поталанить, поцарюй в коханні.
***
Чим я живу? З тобою розмовляю.
Оспівую тебе, твою красу,
В душі, мов квітку, образ твій несу
І забуваю, що ходжу по краю.
Віталій Іващенко
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
і земля убирається зрання...
Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки...
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки.
В'яне серце моє од щасливих очей,
що горять в тумані наді мною...
Розливається кров і по жилах тече,
ніби пахне вона лободою...
Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!..
Де ви бачили більше - кохання?..
Я для неї зірву Оріон золотий,
я поет робітничої рані...
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
і земля убирається зрання...
Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки...
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки...
Володимир СОСЮРА
Ну не классика, а современность
Є тисяча градацій у кохання-
Від ніжного зітхання і до крику.
Воно буває перше і останнє,
Але в нього немає віку.
***
Тобою хворий я давно,
Одужати нема бажання.
Не хочу пити я вино,
Хміліти хочу від кохання.
***
Немає в світі ідеальних пар.
Не парні ми, цілком самодостатні,
Тому не економ любовних чар,
Як поталанить, поцарюй в коханні.
***
Чим я живу? З тобою розмовляю.
Оспівую тебе, твою красу,
В душі, мов квітку, образ твій несу
І забуваю, що ходжу по краю.
Віталій Іващенко