vitaliy, 44 - 4 февраля 2010 13:30

На вигляд я веселий й говіркий,
Як та сорока люблю гомоніти,
Але моя душа і серце, як земля,
Яку ніхто не може вже зігріти.

Як боляче було мені тоді,
Коли казала ти слова прощання,
В твоїх очах було усе,
Крім нашого кохання,


Я сильний, і тому не заридав,
І не пішов жалітися комусь.
Я лиш стояв і чогось чекав,
Не вірив нікому, я чомусь.

Пройшли часи, і я тебе забув
Забув все, і очі ці твої
Як океан пусті і голубі
Які хотіли так згубить мене.

Я йтиму, доки не покинуть сили,
Простуючи до світлої мети.
До тебе вже не прийду мила
Навіть якщо цього захочеш ти…

До мене ти не прийдеш, не покличеш.
І ще не раз душа моя вздригне
Відлуння прожитого віку
Не раз у памяті моїй ще промайне.

• 
• 
•