Андрей, 46 - 7 декабря 2010 14:40

Спасибо всем кто написал коментарии и высказал свое мнение.
Мнения разделились, но нато все мы и люди и все разные и у всех свой жизненый опыт.

Я считаю что надо давать отношениям второй щанс, если есть чувства у обоих. А как узнать испытывает она теже чувства так взять и позвонить и по общению вы все поймете. Встретиться и попросить прощения друг у друга за какието лишнии слова, за обиды. Даже если не получиться возобновить отношения, и даже не будете друзьями, то хоть врагами не будете и не будете дуться друг на друга.
А если дадите второй шанс то явно не будуте делать теже ошибки что и первый раз, может вам и не хватало того что бы поговарить начистату друг с другом давным давно.
Я вчера это сделал. Мы решили начать отношения сначала. Любимая девушка живет теперь сомной и мы счастливы. Так что если 99% неудач, одна девушка ради которой ты готов на все того стоит. :)

Всем спасибо еще раз за коментарии, мнения и советы что тут что в личных сообщениях.

в 99% случаев - нет..нельзя войти в одну и ту же реку дважды, разбитая ваза никогда не будет целой, как бы мы её не клеили.......память - упрямая вещь
может быть - при обоюдном согласии и желании, но.....как об этом узнаешь

Второй шанс?Да,он должен быть,но наверное вовремя.Уменя была такая ситуация,я встречалась с парнем одно время,потом как то всё плавно перешло в приятельство,а потом мы вовсе перестали видеться,общаться.Мы не виделись пару лет.И вдруг нас судьба снова свела вместе.Мы стали встречаться,и вопреки другим коментам,должна сказать,что это было счастливое время для нас обоих,даже счастливее,чем в первый раз.Счастье не продлилось долго,он умер.Я была с ним до конца.Но сколько мы потеряли времени зря,если всё равно вернулись друг к другу и были счастливы,почему не сделали это вовремя.Если даёш второй шанс,то не тяни.Знаеш есть поговорка,"лучше сделать и жалеть,чем не зделать,а потом об этом жалеть",а вдруг ты сделаеш и всё будет просто супер!Поэтому второму шансу-ДА!

Шанс? по какой то же причине вы расстались... значит, что то пошло не так... по любому, даже если начать всё заново, это всплывёт. Моё мнение, лучше остаться - друзьями... Не обязательно расставаться врагами...

Щастя родини залежить від того стану, в якому жінка її створює. Отже, спочатку потрібно себе згармонізувати, а потім думати про одруження.

Кожна жінка - це фея. У тому розумінні, що природа наділила її здатністю формувати події свого життя, а також своїх дітей, близьких їй людей.

Поки дружина не пробачить свого чоловіка, діти не можуть бути щасливими.

Звук реактивного літака і голос роздратованої жінки мають однакову руйнівну силу.

Відродіть інтуїцію і щастя прийде до вас

- Яким чином можна відродити свою інтуїцію?
- Довіритися життю. Як вагітна жінка довіряє природному процесу щодо розвитку дитини в утробі, не бачачи її, так само потрібно довірити (без усіляких сумнівів і острахів) своєму жіночому єству формування всіх важливих подій. І тоді вони справді будуть найсприятливішими для вас.
Однак це важко зробити, якщо в душі жінки накопичені образи на батьків (це один із найголовніших чинників життєвих невдач), не розв'язані конфліктні ситуації. У минулій публікації ми вже розповідали, що потрібно робити в таких випадках. Для тих, хто її не читав, хочу нагадати: якщо з якихось причин неможливо налагодити стосунки з батьками (вони померли, не йдуть на контакт тощо), слід подумки "переписати" сценарій стосунків, уявляючи себе дитиною в ніжних і лагідних обіймах щасливих мами й тата. Цей "рекламний ролик" обов'язково спрацює (треба лише його часто подумки прокручувати і обов'язково на ніч перед сном), змінюючи життєві обставини, зокрема й стосунки з чоловіками.
- Невже все так просто?
- Насправді це не для всіх просто, бо потрібно практикувати описану методику хоча б кілька місяців. Не кожен виявляє в цьому наполегливість. Але в тих, хто рішучий у своїх намірах, відбуваються дивовижні зміни.

Той, у якому чоловік і дружина довіряють один одному все, зокрема й найдорожче - своє здоров'я і життя. Добрий чоловік не дасть захворіти дружині, навіть якщо вона зробила якусь помилку на фізичному чи психологічному рівні. Так само і дружина чоловікові. Бо якщо в подружжя гармонійні стосунки, вони на підсвідомому рівні весь час один одного оздоровлюють й врівноважують. Про це написано в тибетських трактатах.
- Кажуть, що чоловік - голова сім'ї, а жінка -шия, куди захоче, туди й поверне.
- У цьому жарті є частка істини. Бо у створенні сімейної атмосфери домінуюча роль належить жінці.
- Цікаво, чому?
- Ми вже говорили про це, але доцільно ще раз повторити: якщо жінка внутрішньо урівноважена, вона на етапі вибору чоловіка ніколи не зав'яже стосунки з представником сильної статі, який неспроможний стати їй надійною опорою, а їхнім майбутнім дітям - турботливим батьком. Бо природа наділила жінку неабиякою інтуїцією. Однак якщо дівчинка у дитинстві недоотримала любові, росла у неповній чи проблемній сім'ї, виховувалася занадто суворими батьками і має непорозуміння в стосунках з ними - це гальмує її інтуїтивні задатки. Більше того, вона на рівні підсвідомості (своїми установками, вібраціями) притягує до себе людей, які поводитимуться з нею так, щоб її негативні уявлення реалізувалися.
Тож коли дівчата виходять заміж з метою вирватися з батьківської сім'ї, в якій їм не затишно, поліпшити своє матеріальне становище чи з якихось інших розрахунків, зазвичай такі шлюби не є щасливими. Бо щастя родини залежить від того стану, в якому жінка її створює. Отже, спочатку потрібно себе згармонізувати, а потім думати про одруження.
- Як можна самостійно "діагностувати" свою готовність чи неготовність до створення шлюбу?
- Якщо жінка не впевнена у собі, має занижену самооцінку та думки на кшталт "добрих чоловіків не буває", - це перша ознака того, що вона не в ладу зі своєю інтуїцією. І навіть не звертатиме уваги, не помічатиме добрих чоловіків, а заводитиме знайомства та близькі стосунки лише з тими, з якими відчуватиме себе в ролі жертви, підтверджуючи свої життєві установки.

Гарячі баталії і отруйне мовчання сімейних зіткнень – через це рано чи пізно проходять практично всі, будь то в ролі скривдженої дитини, бунтуючого закоханого або бентежного батька. Багато хто йде на неймовірні хитрощі, щоб уникати таких конфліктів. Чи не витрачають вони час даремно?

Американські психологи Університету Мічигану дійшли такого висновку після 17-річного аналізу взаємин і здоров'я 192 подружніх пар. Чоловіки і жінки, які уникали вирішення конфлікту й умовчували про свої претензії до партнера, мали ризик ранньої смерті в два рази вище.

За словами дослідників, придушення роздратування і гніву приводить лише до внутрішньої образи, яка з роками накопичується і може негативно подіяти на нерви людини. Це, у свою чергу, викликає під'юджувані і запальні процеси в організмі і сприяє додатковому навантаженню на серце. Серед 27% пар, що ігнорують вирішення міжособових проблем, один з подружжя вмирав протягом періоду дослідження, а в 23% і чоловік, і жінка померли за цей часовий проміжок. При огляді фахівці врахували такі чинники, як вік, вага, артеріальний тиск, бронхіальні розлади, наявність серцево-судинних захворювань і спосіб життя.

А ось дослідники з Кембриджського університету стверджують, немає нічого кращого, ніж сварки між батьками і дітьми. Впродовж трьох років Тері Аптер, доктор соціальної психології з Кембриджа, поговорила з 23 парами "мати-дочка", які розповіли їй про 120 своїх сварок.

Ці пари вона вибрала тому, що матері й дочки лаються частіше, ніж інші члени сімей, – в середньому раз в кожних 2,5 дня. Тривалість кожної з таких сутичок – 15 хвилин.

Вона говорить, що один з кращих аргументів на користь її теорії – популярний документальний телесеріал "Осборни". Шарон, дружина рокера Оззі Осборна, і їхня дочка Келлі регулярно влаштовують жорстокі сутички, але майже так само часто цілують один одного. І, додає психолог, мають дуже міцні стосунки.

Сварки між батьками і дітьми-підлітками обох статей – це невід'ємна частина сімейного життя, вважає психолог і виконавчий директор британської добродійної організації ChildLine Керол Істон. І додає: вони, звичайно, неприємні, але зазвичай не є приводом для неспокою.

"Якщо дитина ніколи не сперечається з батьками і завжди погоджується з ними, вона виростає жахливо неконфліктною, – говорить вона. – Але це означає, що вона постійно перебуватиме в стані стресу".

Керол Істон попереджає: сварки стають небезпечними, коли дитина будь-якого віку починає відчувати, що його ніхто не слухає, що його точку зору просто ігнорують.

А Крістін Нортем, радник добродійного суспільства Relate, додає: "Навіть якщо суперечка дуже гаряча, якщо ви приходите до якогось висновку і знаходите вихід з проблеми, то суперечка того варта". А в сім'ях, в яких не буває сутичок, говорить вона, люди просто не дають волю своїм почуттям. А це шкідливо.
Отже, психологи говорять, що сваритися - добре. Але є і ті, хто вважають, що навіть в цьому випадку в кожній людині вирують пристрасті, які тільки і чекають моменту, щоб вирватися назовні.

Подивіться будь-яку мильну оперу; навряд чи вам доведеться довго чекати моменту, коли її герої почнуть поливати один одного – для задоволення мільйонів глядачів. За словами Катаріни Уей, сценаристи дуже популярного британського телесеріалу "Жителі Іст-Енда", навіть коли вона хоче, щоб її персонажі – татко Брудний Ден і його зіпсований нащадок Денніс – не лаялися між собою, вони просто їй не підкоряються. "Люди дивляться мильні опери, тому що в житті намагаються уникнути конфліктів, – говорить вона. – Нам подобається включати телевізор і дивитися, як інші говорять те, що ми не сміємо сказати близьким нам людям".

НЕ стоит.
Никогда не возвращайтесь в прошлое, вы все равно не найдете там то, что когда оставили

Горовят: "Если любишь, то простишь", простить, то можно но не забыть. А если вам хорошо в двоем - то второй шанс можно дать, но если этого хотят двое.